ПРОГРАМА ПАРТІЇ

Преамбула

Ми живемо в особливий, драматичний час - час змін. Від того, якими будуть ці зміни, залежить майбутнє наших нащадків і здійснення мрій наших попередників.

Відчуваючи відповідальність перед Богом і людьми - сучасним, майбутніми і минулими поколіннями,
змагаючись до побудови демократичної української держави та громадянського суспільства на засадах гуманізму та християнської моралі, до гармонійного поєднання в суспільстві духовного і матеріального, індивідуального і колективного, свободи, справедливості і відповідальності,
підносячи філософські, соціальні та політичні ідеї наших попередників - починаючи від Г.Сковороди та Кирило-Мефодіївського товариства, спираючись на принципи європейської християнської демократії, що синтезувала найкращі елементи лібералізму, консерватизму та соціального вчення Церкви,
ми об'єднуємось в партію Християнсько-народний союз.

Ідеологічні засади

Центром нашої ідеології є людина - найвища земна істота, створена по образу Бога, вмістилище світла Божого розуму.

Бути подібним до Бога означає пробувати в любові і бути вільною творчою особистістю. Тільки вільна людина, яку надихає любов до Бога і ближнього, може протиставити свою волю і розум власним і суспільним негараздам, і з благословенням Божим утвердити суспільний порядок.
Людина має невід'ємне право на життя, гідність і свободу, що можливе лише через повагу до життя, гідності і свободи інших людей. В суспільстві це реалізовується як громадянські права, свободи і обов'язки. Активна громадянська позиція має стати її кредом, тому що завдяки байдужості і індиферентності конкретної людини навколо існують негідні людини речі та відбуваються явища, що вступають в протиріччя з її гуманною сутністю.

Людина є найвищою цінністю держави. Вона повинна мати можливість реалізувати себе в будь-якій суспільній сфері діяльності. Людина має бути вільною у виборі ціннісних орієнтирів для формування своєї особистості та у виборі професійної направленості.
Проте важливо, щоб зростаючий добробут її побутового життя не витіснив потребу в духовному вдосконаленні.

З цього випливають християнсько-демократичні погляди на основні політичні ідеї і принципи.

Свобода і відповідальність. Людина створена Богом вільною. Свобода є необхідною умовою формування особистості. Вона дана кожній людині і реалізовується нею у всіх сферах суспільної діяльності. Проте свобода однієї людини не має порушувати свободу інших людей, посягати на громадські інтереси, використовуватись для руйнації ціннісних підвалин суспільства. Тому свобода має бути невіддільною від відповідальності.

Кожний з нас несе відповідальність перед Богом і людьми, перед своєю сім'єю, народом та людством, перед сучасниками, предками та нащадками. Ми вже сьогодні відповідальні за те, що буде завтра, за майбутнє наших дітей, за рівень духовного та морального розвитку нації та добробут нашої країни. Ми відповідальні за збереження і примноження духовного та матеріального багатства, створених нашими батьками й прадідами, за збереження і покращення природного середовища.

Рівність і справедливість. Усі люди рівні перед Богом, проте між ними існує психічна, фізична та інтелектуальна відмінність, різні характери та моральні якості. Будь-яка дискримінація в особистих правах на основі раси, кольору шкіри, статі, національності, мови, релігії, соціального походження та майнового стану є неприпустимою. Держава дбає про створення для всіх і кожного рівних можливостей в реалізації себе як особистості, задоволенні природних і громадянських прав та свобод особи.

Солідарність - вимагає від членів суспільства взаємної турботи і допомоги, спільних дій по реалізації справедливих колективних інтересів та інтересів всього суспільства, обмеження задля цього власних егоїстичних нахилів. Солідарність грунтується на любові до ближнього, співчутті, усвідомленні взаємної залежності членів суспільства.

Ми виступаємо за солідарність не лише в межах окремих соціальних груп і класів, а і в межах усього суспільства. Класовий егоїзм призводить до революцій, страйків, руйнації виробництва і зменшення економічної ефективності.

Солідарність всього суспільства означає, що заможні повинні допомагати бідним, а сильні - слабим. Це є умовою для встановлення соціального миру і загального добробуту.
Толерантність і плюралізм. Повага до людської гідності і усвідомлення недосконалості кожної людини вимагають толерантності - терпимості до думок, позицій, та цінностей, що не збігаються з загальноприйнятими, за умови якщо ці думки, позиції та цінності не посягають на людські життя, гідність і свободу. Толерантність є передумовою плюралізму - існуванню рівноправних і суверенних особистостей і груп, цінностей і ціннісних орієнтацій, які виражаються в різних ідеологіях і переконаннях, що конкурують одне з одним і борються за визнання.

Субсидарність. Держава не спроможна самостійно розв'язувати всі суспільнi проблеми. Наскільки це можливо, держава повинна передавати їх розв'язання зацікавленим спільнотам і організаціям, створювати для них сприятливі законодавчі умови, надавати організаційну і фінансову підтримку. Це сприятиме розвитку громадської активності і благодіяльності, утвердженню в суспільстві принципів солідарності і відповідальності.

Громадянське суспільство. Принципи субсидарності, толерантності, плюралізму, солідарності, свободи, відповідальності, справедливості мають стати основою формування громадянського суспільства - суспільства, яке через різноманітні свої інститути самостійно, без втручання держави, удосконалює саме себе завдяки високому соціальному, економічному, політичному, культурному та моральному статусу його громадян. Людина в такому суспільстві відчуває себе господарем і разом з державою приймає участь в удосконаленні правових форм організації суспільного життя.

Політика і мораль. Політика є суспільно необхідною сферою діяльності людей. Людина виступає в ній одночасно і суб'єктом, і об'єктом, тому політика має морально-етичний вимір. Політична діяльність є моральною настільки, наскільки моральною є людина, яка її здійснює.

Етика відповідальності

Сьогодні в українському політичному середовищі надзвичайно популярним є термін "прагматизм", який означає діяльність, направлену на досягнення безпосереднього результату, що ігнорує моральний зміст та віддалені наслідки такої діяльності. Ігнорується особистість, не враховується духовна сутність людини, відкидається розуміння суспільства як органічного цілого, що функціонує завдяки власному моральному потенціалу. Тому ми сповідуємо етику відповідальності, яка передбачає:

Нашою політичною метою є побудова в Україні громадянського суспільства на основі національних традицій, християнських та гуманістичних цінностей, яке забезпечить найкращі умови для духовного розвитку особистості, справедливого розв'язання суспільних проблем, досягнення загального добробуту. Ми хочемо бачити людину фізично і духовно зрілою для творення власного життя і впевненою в своєму майбутньому.

В суспільстві, у взаєминах з іншими людьми здійснюється формування людини як особистості і реалізація нею свого Божого призначення. Неприйнятними є крайнощі як індивідуалізму, які ведуть до перетворення людини на байдужого егоїста, так і колективізму, які роблять людину безликою i безвідповідальною частиною маси. Основою життєздатності суспільства є виховання любові та поваги до людей, солідарності та відповідальності за все, що відбувається навколо.

Ми вважаємо, що запорукою побудови здорового суспільства є надання ваги таким інтегративним інститутам, як сім'я, добровільні асоціації, місцеві територіальні громади, церква та інші. Найважливішим завданням цих суспільних інститутів є виховання активної і відповідальної особистості, що не байдуже ставиться до біди ближнього, до проблем середовища її проживання. Суспільний мир та добробут кожного залежать від того, наскільки глибоко ввійшли в суспільну свідомість такі цінності, як взаємодопомога, толерантність, плюралізм, захист та допомога слабким та бідним.

Животворним осередком всякого суспільства є сім'я. Саме сім'я, гармонізуючим елементом якої є жінка, закладає фундамент духовно здорової особистості людини. В сім'ї дитина пізнає, що таке любов та турбота, що таке милосердя та добро. В сім'ї зберігаються і передаються новим поколінням кращі народні традиції, дух національної і світової культури, закладаються цінності і норми моралі, виховується любов до Бога і людини, до свого народу та країни, до природи. Держава має в повній мірі гарантувати жінці-матері матеріальний та правовий захист при народженні та вихованні дитини, а також створювати умови для можливості її реалізації в будь-якій сфері суспільного життя.

Одним з інтегруючим елементів українського суспільства має бути Церква. Але вона зможе виконувати цю функцію лише якщо між представниками різних конфесій запанує злагода і взаєморозуміння, євангельська любов та духовне братство, коли вони будуть активно співпрацювати над розв'язанням духовних і соціальних проблем суспільства. Тому партія сприятиме налагодженню міжконфесійного діалогу і співпраці і докладатиме зусиль для подолання розколу в українському православ'ї.
Розуміння того, що Церква виконує духовну місію, зве до морального самовдосконалення особистості через оволодіння християнськими цінностями та духовною практикою, має по-новому трактувати її роль в українському суспільстві. Відношення Держави і Церкви мають носити характер співробітництва та взаємодопомоги.

Конструктивну роль в демократичних суспільствах мають відігравати політичні партії та рухи. Вони структурно укріплюють політичну систему, основану на вільному виборі кожного. Завдяки їм актуалізуються і вирішуються малі і великі проблеми суспільства і держави.
Політичні партії конкурують своїми ідеологіями, програмами. Кінцевим результатом таких змагань має бути розумний компроміс, що влаштовує політичних опонентів та гарантує політичний мир.

Суспільство і держава є органічними утвореннями, продуктом кількатисячолітнього еволюційного розвитку. Ці утворення є надзвичайно складними, включають безліч елементів, зв'язків між ними і механізмів, що утримують систему у стані відносної рівноваги. Радикальна зміна принципів функціонування держави призводить до руйнації цих механізмів. Натомість їх функції перебирає на себе держава. Із регулюючого та правозахисного механізму держава перетворюється на тоталітарний апарат, що втручається в усі сфери життєдіяльності, руйнуючи при цьому гідність особи, суспільну та особисту активність і відповідальність. Тому ми негативно ставимось до революційних змін тих підвалин, на яких держава і суспільство розвивались тисячоліттями, а також до перебирання на себе державою тих функцій, які можуть ефективно реалізовуватись громадянським суспільством.

Національна держава

Правильно визначати напрямок розвитку суспільства і мобілізовувати його творчій потенціал для досягнення спільної мети можливо лише за національно-політичної єдності, яка грунтується на любові до Батьківщини і свого народу, на повазі і засвоєнні його історичного досвіду, духовних здобутків, традиційних цінностей. Тому ми будуватимемо не просто державу, а національну державу, що орієнтується на збереження і розвиток національної культури, захист національних економічних інтересів та інформаційного простору.

Така держава здатна:

Тільки така держава може бути конкурентоспроможною на міжнародній політичній та економічній арені, в культурницьких, освітніх та наукових змаганнях.

В кризових ситуаціях для суспільства особливо важливо знайти такі ідеї та шляхи, які згуртовують громадян і дають імпульс перебороти всі труднощі і спільно працювати для загального блага. Тому важливо пам'ятати, що найбільш розвинеш держави до свого сучасного успіху йшли шляхом побудови сильної національної держави.

Ми зможемо відбудувати свою державу і вивести її на рівень дійсно суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави тільки у тому випадку, коли зможемо консолідувати суспільство під прапором національної ідеї. Національна ідея є концентрованим виразом сформованих сторіччями суспільних та духовних ідеалів народу. Саме завдяки тому, що вона жила в серцях і думах наших батьків та прадідів, сьогодні ми маємо змогу власним розумом господарювати на своїй землі, будувати те, про що могли тільки мріяти сотні тисяч українців. Їх безкорисна і віддана праця задля України має надихати і нас на серйозне ставлення до своєї держави. Ми відповідальні за те, що залишимо після себе.

Економічна політика

Економічна політика має спрямовуватись на формування національної системи соціального ринкового господарства, яка встановлює стійку залежність між працею та соціальними благами.
Соціальна ринкова економіка включає:

Необхідно будувати національну економіку, яка зможе забезпечити захист економічної безпеки та інтересів вітчизняних виробників. Основними напрямками тут є:

Сучаснi технологiї - єдиний засiб пiдтримання високого рiвня життя в цивiлiзованих країнах, не забезпечених власними енергоносiями. Тiльки власнi зусилля на розробку наукоємкої і конкурентоздатної промислової продукцiї є шляхом до процвiтання.

Необхiдно визначити перспективнi напрямки розвитку нацiональнiй промисловостi, від яких залежить розвиток та конкурентоспроможнiсть всього народного господарства. Такими галузями є:

а) мiкроелектронiка (насамперед: гетероелектронiка, мiкропроцесори, мiкроЕОМ, сигнальні процесори, мiкросхеми надвисоких частот, ЦАП, АЦП, потужнi комутуючi електроннi пристрої, створення замкнутого циклу виробництва, виготовлення чистих реактивiв та матерiалiв для мiкроелектронiки). Без розвитку мiкроелектронiки неможливий розвиток електронної та електротехнiчної галузей. Без потужних напiвпровiдникових пристроїв неможливо вирiшити проблеми енергозбереження та використання нетрадицiйних джерел енергiї (перехiд транспорту на живлення змiнним струмом, iнвертори постiйного струму, комплекси безперебiйного електропостачання). Для екологiчного монiторингу навколишнього середовища без електронного обладнання та бiосенсорiв не обiйтись. Без сучасної електронної та електротехнiчної продукцiї не буде конкурентоздатної машинобудiвної промисловостi;
б) бiотехнологiї (сучаснi методи очищення води та навколишнього середовища вiд забруднення, новi медичнi препарати, бiостимулятори росту рослин, бiосенсори, науковi дослiдження в галузi створення бiоречовин, здатних синтезувати метан з води та двоокису вуглецю). Не розвиваючи мiкроелектронiку та бiотехнологiї слiд забути про сучасну медицину;
в) аерокосмiчнi технологiї (використовувати електронне та електротехнiчне обладнання вiтчизняного виробництва, розробити проект вертольота, а в перспективi і військового лiтака, розробка аерокосмiчного тандемного носiя на базi лiтака АН-225 ).

Соціальна політика і праця

Людина є творцем власного життя, спільноти, складовою частиною якої вона є, держави, в якій вона живе. Це стає можливим в праці, в процесі духовної, інтелектуальної чи фізичної діяльності на благо оточуючих людей і суспільства.

Через працю створюються всі духовні і матеріальні блага, відбувається духовний і інтелектуальний розвиток особистості. Праця, що відповідає природним здібностям і Божому покликанню, є умовою внутрішньої гармонії та щастя людини.

Праця робить можливим власний та загальний добробут, який грунтується на добробуті кожного громадянина. Власний добробут людини - справа її рук. Тому людина, не обділена талантами та здоров'ям, не повинна чекати благ від держави, а має власними силами досягати їх. На таку людину покладена відповідальність і за тих слабких та вбогих, яким різноманітні вади заважають на рівних приймати участь в суспільних змаганнях. Сильний має допомагати слабому, тому що йому багато дано, а отже й багато спитається.

В свою чергу дежава має забезпечувати громадянам право на працю, що відповідає їх здібностям і освіті, і право на належну винагороду праці, що забезпечує людині гідні умови життя. Без цього неможливо відродити повагу до праці, а отже неможливий суспільний розвиток.

Необхідно, щоб ця проблема вирішувалась не тільки державою, а за активної участі самих працівників. Тому важливим напрямком діяльності партії є сприяння діяльності і розвитку незалежних профспілок, s організацій, що в усьому світі виконують функції головного захисника інтересів людей найманої праці, виховують соціальну активність і солідарність трудящих. ХДС домагатиметься створення сприятливих законодавчих умов для діяльності профспілок, усунення нерівності між профспілками.

Сучасна держава все більше і більше перетворюється в ефективний інструмент, що направляє розвиток суспільства до загального добробуту, а разом з тим змінюється і її природа - вона стає правовою та соціальною.

Соціальна політика має спрямовуватись на реалізацію в суспільстві принципів солідарності, субсидарності, соціальної справедливості та взаємодопомоги, створення рівних стартових можливостей для громадян, забезпечення гідних умов праці, побуту і життя людей, допомоги соціальне незахищеним верствам населення.

Головними напрямками соціальної політики ХДС є:

Держава має серйозно відноситись до соціального програмування і залучати до співпраці у цій сфері як окремих громадян, так і різні недержавні добровільні інститути, має підняти престиж соціальної роботи, має заохочувати до благодійної діяльності.

Виховання. Освіта. Наука. Культура

Найважливішою проблемою всякого суспільства є проблема виховання вільної і відповідальної особистості. Це той фактор, що зміцнює суспільну організацію і збагачує духовний потенціал людства.
Виховання як цілеспрямований процес формування особистості має стати турботою не тільки сім'ї та держави, а й різних громадських організацій та інститутів. Необхідно створити умови для виховання дітей у руслі християнського світогляду, оволодіння ними християнськими нормами співжиття та загальнолюдськими цінностями.

В державній політиці освіта, наука та культура мають займати головне місце.
У світлі нашого розуміння людини, суспільства та держави проблема освіти набирає надзвичайної ваги. Система освіти - це така ланка, що з'єднує сьогоднішню державу з її майбутнім. Тому освіта повинна мати загальнодоступний безоплатний характер і орієнтуватись не на формальне, а на змістовне оволодіння знаннями.

Система освіти має забезпечувати оволодіння людиною певною сумою знань, які є обов'язковими для подальшого суспільного життя. І це особливо важливо сьогодні, в час, коли рівень розвитку людської цивілізації вимагає від людини оволодіння великою кількістю інформації. Освіта - це не просто одержання знання, а активна внутрішня робота по їх засвоєнню. Тільки осмислене володіння знаннями є запорукою формування особистості і підготовки її до професійної діяльності. Тому надзвичайно важливо, на яких принципах будується процес навчання. Якщо в ньому має місце формальний момент, то така система передачі знань є малоефективною. Отже, держава повинна відповідально ставиться до створення такої системи освіти, при якій знання не просто одержувалися б, а добувались переважно самостійної працею.

Прямим наслідком відношення до освіти в суспільстві є рівень наукових досягнень. Від науки залежить суспільний прогрес, отже і рівень добробуту громадян. Тому той, хто сьогодні зекономить гривню на освіті і науці, завтра втратить сотню.

Культура є духовною оболонкою всякого суспільства. Вона пронизує його, наповнює почуттям прекрасного, робить людське життя змістовнішим і надає йому ціннісний вимір.

В культурі народ зберігає кращі зразки своєї творчості, а також черпає силу для нових звершень.
Тільки оволодіння людиною культурними цінностями та традиціями свого народу робить її життя найбільш змістовним і відкриває шлях до розуміння інших людей, культур, народів.

Українська культура має надзвичайно багату і давню історію, а це є свідченням великого творчого потенціалу українського народу.

Держава має будувати свою політику в галузі науки, освіти та культури на таких принципах:

Охорона здоров'я

Охорона здоров'я визначає рівень благополуччя населення, ступінь його соціальної захищеності і, отже є індикатором політико-економічної ситуації в суспільстві.
Охорона здоров'я становить собою цілісну систем, що складається із охорони середовища проживання, охорони генофонду, охорони середовища праці, охорони здоров'я здорових та лікування хворих.
Головними напрямками розвитку системи охорони здоров'я має бути:

1) визначення державних пріоритетів в наданні безкоштовних медичних послуг та допомог:

2) створення в державі страхової медичної допомоги,
3) створення приватного сектора медичної допомоги,
4) створення правової бази охорони здоров'я населення,
5) створення та підтримка геронтологічного напрямку охорони здоров'я.

Національна безпека

Національна безпека України як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх та зовнішніх загроз є необхідною умовою збереження та примноження духовних та матеріальних цінностей.

Національна безпека України має забезпечити:

Головним суб'єктом національної безпеки є громадянин - його права і свободи; суспільство - його духовні та матеріальні цінності; держава - її конституційний лад, суверенітет і недоторканість кордонів.
Національна безпека України досягається шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих доктрин, стратегій, концепцій і програм у політичній, економічній, науково-технічній та інформаційній сферах.

Основними принципами забезпечення національної безпеки є:

Основними напрямками державної політики національної безпеки є:

1. Створення дієвих механізмів захисту прав громадянина України в країні та світі.
2. Запобігання та усунення спроб втручання у внутрішні справи України.
3. Уникнення політичного екстремізму, створення умов для здійснення ефективної національної та регіональної безпеки.
4. Побудова надійної системи захисту конституційних засад, запобігання та боротьба з порушенням законності і правопорядку, створення необхідних умов для ефективної боротьби з корупцією та злочинністю, особливо її організованими формами.
5. Недопущення подальшого використання бюджетних коштів і державних ресурсів, їх перебігання в тіньову економіку.
6. Боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому відпливу національних матеріальних, чорноземних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних ресурсів.
7. Вжиття своєчасних заходів щодо протидії кризовим демографічним процесам.
8. Створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного та духовного здоров'я.
9. Створення ефективних механізмів і проведення комплексних заходів щодо запобігання можливій агресії або воєнному конфлікту, локалізації та ліквідації наслідків.
10. Запобігання спробам порушення державного кордону і територіальної цілісності України.
11. Забезпечення демократичного цивільного контролю за воєнною організацією держави.
12. Створення безпечних умов для людини на виробництві.

Молодіжна політика

Головною метою у сфері молодіжної політики партія бачить сприяння самореалізації молоді через залучення їх до активної участі в суспільних державотворчих процесах, поширення та популяризація гуманістичних принципів, християнської етики, які повинні стати керуючими в житті кожної молодої людини.

Усвідомлюючи необхідність духовного виховання молоді на основі принципів християнської демократії, партія всіляко сприятиме тому, щоб духовність як базис людського буття, щоденно і повсякчас пронизувала життя молодого покоління.

Розуміючи, що без належної державної підтримки повноцінний розвиток та функціонування молодіжного середовища неможливий, партія, як суб'єкт виборчого права, активно сприятиме реалізації молодіжних ініціатив через органи державної влади та прагнутиме до формування такого молодіжного законодавства, яке б реально забезпечувало життєдіяльність молодіжного руху в Україні.

Для впровадження в життя своїх засадничих завдань партія активно підтримує такі процеси:

Гендерна політика

Гендерна політика нашої партії направлена на усунення дискримінації за статтю, передбачає зміну законодавства України для забезпечення рівних можливостей чоловіків та жінок в суспільно-громадському житті.

Усунути розбіжності між задекларованими в Конституції України правами жінки і чоловіка та реальним життям.

Партія буде спрямовувати свою діяльність на включення жінок в політичне, ділове, соціальне управління нашою державою. Сприятиме прийняттю в суспільстві жіночої моралі, яка пов'язана з етичною відповідальністю, любов'ю до дітей, розумінням сьогодення та відповідальністю перед майбутнім поколінням.

Екологична політика

Питання збереження природного середовища, відновлення здорового екологічного оточення є питанням виживання людства.

Недбайливе ставлення до природи, надмірне захоплення науково-технічним прогресом, намагання отримати миттєву економічну вигоду без урахування впливу на екологічне оточення, а отже, на здоров'я людей, і особливо нащадків, призвело до того, що все більше дітей народжуються з патологічними захворюваннями, психічними і фізичними відхиленнями. Маємо справу з наслідками надання переваги минущій матеріальній користі перед вічним. Вирішення цієї проблеми партія вважає можливим лише в контексті морально-духовного оздоровлення людства, при вихованні в людині почуття відповідальності за наслідки своїх дій перед Богом і нащадками.

Партія ставить завдання реалізації економічних, правових, організаційних заходів для створення умов, екологічно безпечних для життя і здоров'я людей, живої та неживої природи, оздоровлення навколишнього середовища, ліквідації наслідків Чернобильської катастрофи та забезпечення стабільного розвитку.

Основні напрямки екологічної політики ХДС :

Необхідною умовою вирішення екологічних проблем є спільність зусиль всього людства. Тому партія виступає за активну участь України в розробці і виконанні міжнародних екологічних заходів і програм, за активну співпрацю з іншими державами і міжнародними організаціями в справі розвитку екологічної науки. Україна повинна неухильно дотримуватись міжнародних екологічних норм і зобов'язань і домагатись їх дотримання іншими державами. Важливим є обмін інформацією, налагодження і розвиток контактів з міжнародними екологічними організаціями.

Міжнародна політика

Основною метою зовнішньої політики ХДС вважає утвердження України на міжнародній арені як миролюбної демократичної держави на основі принципів співробітництва та невтручання у внутрішні справи інших країн.

Ця політика включає: