ЗАЯВА

Голови партії «Християнсько-Демократичний Союз»

з приводу суспільно-політичної ситуації в Україні

 Громадяни!

    Ми стали свідками більш недопустимої, ніж небувалої події. Президент Країни, Гарант її Конституції порушив букву Конституції і, відповідно, суверенний інтерес самої Країни. В інтересах Країни її Конституція забороняє наявність на її території іноземних мілітарних базувань.

Країна розпочала відлік часу до завершення і припинення цього порушення через сім років. Її наймит під номером Один переступає через Закон під номером Один і лише в йому відомих інтересах здійснює одноосібно пролонгацію порушення Закону.

Давайте подивимося, чи так вже й свідомо діє Гарант і чи заклики «похоронити» його є єдиним конструктивним засобом і, взагалі, засобом управління Державою.

Насамперед, об’єктивність ситуації полягає в кримському питанні, або «де тонко – там і рветься», «професійність» управління Країною призвела до того, що ми вже давно маємо тягучу кризу суверенітету в Криму, через ту саму «професійність» прогресує падіння всіх рівнів життя по всій країні. Звісно, що при наявності стратегічної автономії в складі Держави знайдеться хтось, хто усіма можливими способами буде претендувати на таку територію аж до підбурювання і до відокремлення території і, таким чином, відносно мирного її захоплення.

Але хто, хоч один з тих, хто претендує на вождів Народу, вніс бодай пропозицію: дієву, практичну, зрозумілу цьому ж Народу? Пропозицію на укріплення цього тонкого місця? Ніхто. Натомість всі, кому не лінь, накинулися на «сліпого» Януковича, як шакали, і вже формують похоронні команди, яка краще зможе похоронити. А що далі?

Насправді картина виглядає так. Розуму немає в жодного, і хтось, кого ми, на жаль, не знаємо, в руки Януковича і його побратимів дає найпримітивніший, але найдієвіший для їхніх можливостей інструмент для заспокоєння ситуації з цілісністю Держави.

Тепер у Росії немає потреби в активній, різного роду, експансії на отримання Криму. Можна сказати, що програний бій заради перемоги в битві.

Насправді, ми отримали передишку, щоб оцінити ситуацію і, як мінімум, укріпити тонке місце. Тобто, вивести Україну в цілому на новий рівень життя, його укладу, його основ, на новий рівень управління, який дає результат обставин, що роблять суверенітет недоторканим через неспроможність будь-якого скритого чи відкритого агресора дражнити населення чимось, чого у нього немає, але бажане і навіть необхідне.

Згода, Янукович не склався як Президент Країни. Факт, що це формальна особа і лише питання часу, коли і як він покине цей пост. Хто дуже хоче, може копати йому яму, але на це є продовження відомої мудрості, записаної царем Соломоном. Тому, виходячи з того, що в країні худо-бідно все ж таки присутні ознаки апарату Держави, питання № 1 сьогодні для громадськості – досконалими, розумними і, бажано, мудрими методами привести цей апарат в норму, при якій він буде працювати згідно з Інструкцією, тобто Основним Законом.

ХДС розпочав власну, не похоронну для Януковича кампанію, а оздоровчу для Країни процедуру, в міру наявних та таких, що поступають, можливостей та засобів.

Ми відкриті для всіх. Наші дії, якщо стануть носити характер закулісних зговорів, екстремістських закликів чи шоу-биття у груди, то тікайте далеко, мудрість не з нами.

Якщо ж наші дії до душі пересічному громадянину, ласкаво просимо в Родину.

Саме так, в Родину, де Родина – не Стретович і сотовариші, Родина – Народ; Країна – Держава. І цю Родину треба любити не словом і язиком, а Справою і Істиною.

Хтось може називати Януковича зрадником Країни, і я міг би, але буду згідний з цим, коли буде доведено Судом. Суд з великої літери, бо він може бути і надзвичайним. Не збираюся дивитися ні в чий бік, бо я сам ще нічого для Країни не зробив.

ХДС запропонує Януковичу конструктивні дії по приведенню механізму Держави в позитивно зростаючий напрямок. Якщо цей чоловік буде діяти в такому напрямку, я буду щасливий бачити людину, виправдану справами по правді. Якщо ні, буде виклик на суд, де все називається своїми іменами не менше, як і в оправданні.

А різного роду заклики, менш чи більш войовничого характеру, не те що не заспокоюють чужорідних намірів, а можуть, навпаки, стимулювати активну діяльність на ліквідацію цілісності нашої Держави. Але й цьому є місце, щоб хто з розумом, не заснув в цей час передишки і формування ядра державності.

Між іншим, по секрету: в Януковича своїх «трунарів» вистачає, вони навіть ніби і відмежовуються, і благодійністю прикриваються. Але є проблематика і в них – вовчий хвіст під овечою шкірою не можуть сховати, а відрубати шкода, та й боляче.

Тому мені ще більше бажано бачити Януковича оправданим, чим напис на руїнах його діяльності по нерозумінню: «Тут був Вітя». Насправді, Віктора Федоровича використовують всі, кому не лінь.

З огляду на те, що він каже, що звертається до Бога, ми спробуємо з ним працювати, як з Президентом, який не без Волі Бога і поставлений. Так і виявиться, хто є хто по суті, а не по формі. Розпочнемо з малого.

А відносно економічної доцільності Кримської чи подібних угод, нам звичайно будуть розказувати різного роду байки «вожді» від кухні до Прем’єр-міністра, та легше, ніж анексія чи контрибуція, це не назветься. Правда тут в тому, що ані байкарі, ані слухачі не володіють і десятою частиною інформації про дійсне положення речей, причин і наслідків, і головне – про зв'язок у всьому.

Ми маємо мікротрагедію, і вже з багатьма непередбачуваними, ніким не бажаними наслідками. Втрата часу може призводити до макротрагедій, але для упередження й існують попереджувальні фактори, з яких можна і потрібно робити висновки, бо час безповоротний.

Що стосується збагаченого урану, то, люди добрі, ми вже маємо достатньо попереджень про наше «професійне» управління. Це й учбові запуски ракет ПВО з неучбовими наслідками, це й зберігання боєприпасів у вигляді експлозії (вибуху), і багато іншого.

А якими були б наслідки навчання з ядерними боєголовками або їх зберіганням?

В якому радіусі від нинішньої України було б можливе життя? Чи не досить нам наразі ЧАЕС?

Ми доуправлялися до того, що від гріха подалі від нас забирається вантаж, який як не тут, то десь міг би бути використаний далеко не для енергетики, а ми спроможні продавати навіть рідну матір. І чомусь же цей вантаж забирається публічно, офіційно і у відомому напрямку.

Наше «управління» нагадує як не дурдом, то дітей у пісочниці, які однаково з розумним виглядом і мудрістю лише у власних очах вважають, що чимось управляють. І таке враження, ніби хтось дорослий періодично підправляє, а іграшку в нас забирає з-за нашого нерозуміння, як небезпечну.

Я більше, чим впевнений, що, якщо ми навчимося Управляти по Закону, ми зможемо мати все необхідне на всяку потребу і ніяка та нічия політика в світі нам не зашкодить.

Погодьтеся, якщо ви віддаєте город і капусту для закваски у чужі руки і надовго, то це говорить про те, що це у вас зайве або ви не спроможні цим розпорядитися розумно.

Виходить, Янукович сам за себе говорить: «я не можу і не вмію управляти, тому хтось управляє через мене, мене пора міняти».

З іншого боку, якщо йому не робити того, що вже зроблено, то розвал країни реально станеться при «владній» каденції Партії регіонів. А це вже не політична смерть лідера партії, а повноцінне поховання цілого політичного руху, який включає і членів партії, і весь маскарадний гардероб. Звісно, що користуючись виключно злом, люди вибирають зло, яке менше, на їхній погляд. У даному випадку люди підставляють лідера. Висновок: обставини складено. Тому слово «владній» у цій ситуації взято в лапки. Надто явно напрошується запитання: а чи влада це? Маю на увазі взагалі, навіть президентську як таку. Тут вже не враження, а більше констатація факту – у наявності неідентифікована форма правління, і в людські параметри вона явно не вписується, надто досконала. Згадується сказане у свій час В.Литвиним: «В Україні настане порядок, коли Вона стане на коліна перед Богом».

Володимире Михайловичу! Хто Вам дав ті слова, щоб вони стали пророчими?! Інакше, люди, дайте відповідь: Хто може так управляти? Уряди, масони, спецслужби? Надто мудро і досконало для людської жадоби, інакше вся Земля давно б була однією Державою. Тому повернемося в наш мурашник і пошукаймо можливого кандидата, який був би свідомим, що робить, зараз і в перспективі.

Може, Кравчук, Кучма, Ющенко, Тимошенко, Яценюк, Тигіпко, Стретович, Мороз, Литвин, Азаров, Луценко, Лазаренко, Ахметов, Фірташ, Коломойський? Список дуже довгий. І без образи, шановні, бо тому, хто поверне час хоч одному зі списку, виправить біографію, вкладе нові думки і слова, ідентичні зі справами, я особисто виплачу Нобелівську премію Миру.

Наразі я співчуваю Віктору Федоровичу, бо важко взагалі жити в дефіциті інформації, а тим більше – управляти Країною. Я не можу і себе назвати професіоналом, але й не хочу бути трунарем будь-кого. Я волію дружити з розумом, а дасть Бог, і з мудрістю.

Мені можуть закинути, що моя позиція іде в розріз з політикою опозиції і порушує її внутрішню дисципліну.

Отже, ще раз і назавжди, тим, хто не бачив в Великодні свята заяви ХДС, хочу дійсно заявити:

1. Я не є опозиціонером до влади, заяв не писав, присяги не приймав. Я опозиціонер до глупості, і якщо в існуючій опозиції немає мудрих дій, то й мене там немає.

2. Я очолюю Християнсько-Демократичний Союз і тут у мене обов’язків більше, чим достатньо.

3. Мої обов’язки і сама назва Союзу спонукають до миротворення, а не до політичних склок і «алюмінієвих» баталій.

4. Я - вільна людина, чого бажаю і Януковичу, і Тимошенко, і всім громадянам від Чопа до Донецьких хуторів і Кримських берегів Країни.

А росіянам потрібно віддати належне, що вони вміло користуються нашими пороками, серед яких першим є гординя – матір всіх гріхів.

 

Голова Християнсько-Демократичного Союзу                                В.М.Стретович  

26.04.2010