Смоленський К.О. - керівник молодіжного напрямку МОО ХДС.

                                 Семінар на Тернопільщині.

  Три десятки молодих людей – лідерів ХДСМ – зібралися на минулих вихідних 29, 30 та 31 травня у Зарваницькій лаврі на семінар “Цінності християнської демократії”. Представляти Львівську обласну організацію делегували члена Ради ХДСМ Богдана Вдовина та прес-секретаря Ірину Юзик.

 

   Навчати учасників семінару християнської політики приїхали закордонні гості – доктор Норберт Нойгауз із Німеччини та науковець Сергій Мєзєнцев із Москви. Християнська антропологія, моральні цінності у політиці, наступ постмодернізму – ось мінімальний перелік актуальних тем, які зачіпали лектори під час своїх виступів.

    Чи можна на Біблії побудувати політику? Чи пішов би Ісус на вибори, якби жив зараз? Чи поєднюється християнство та політика насправді, або релігія стає лише ширмою? Чи існує взагалі християнська політика? Що таке практичний та теоретичний атеїзм?  – Ось лише мінімальний перелік питань, на які учасники семінару та їх координатори спільними зусиллями шукали та знаходили відповіді.

     Велике враження на представників ХДСМ звісно справила Зарваницька лавра. Самому Марійському духовному центру лише з десяток років. На території лаври навчаються юнаки-семінаристи, проживають монахи та святі отці. Із чудотворного джерела б’є цілюща свята вода. Проте збудований цей новий комплекс святинь не випадково.

      Марійський Духовний центр у селі Зарваниця Теребовлянського району на Тернопільщині внесено до переліку 15 найвизначніших святинь католицького світу, пов’язаних із об’явленням Діви Марії. За народними переказами, початки зародження Зарваниці пов'язуються з появою чудотворної ікони Богоматері.

     Місцина над рікою Стрипою стала надійним прихистком християнства під час наступу монголів на терени Русі-України. Коли у 1240 році був дощенту зруйнований Київ, уцілілі монахи, як Боже знамення понесли шляхами неймовірних випробувань на захід своєї держави найвищий символ набожності. Один із київських ченців чудом врятувався від ворожих наїзників і опинився на галицькому Поділлі в лісах над рікою Стрипою. Довге скитальство та нестерпний голод так знесилили його, що, умиротворений надією на допомогу Богоматері, чернець заснув. У сні відкрилась перед ним райська місцина: оповита чарівним серпанком долина, погаптована різнобарвними квітами і освітлена дивним сяйвом. В його блиску з'явилася Мати Божа з двома ангелами, які мали в руках білі лілії. Чернець упав перед Пречистою Дівою Марією на коліна. Вона із усміхом подала йому в руки край свого омофора. Пробудившись, побачив чудову долину, оточену віночком густого лісу. Раптом у росяній траві засвітилося джерело чистої води, а над ним спалахнула небесним промінням ікона Пресвятої Діви Марії з малим Ісусом на руках.

    Чернець пригадав сон і склав поклін Пречистій. Це місце, де зарвав його сон, назвав Зарваницею. Згодом він збудував біля кринички каплицю і примостив у ній ікону Богоматері. Сюди, почувши про чудо, почали приходити люди і поселятися. Перша письмова згадка про село датується 1458 роком. З роками у затишній долині виросли церква і монастир, селянські обійстя. Так почалася Зарваниця.

    У 1754 р. сільська дерев'яна церква згоріла. На місці, де вона стояла, отець Петро Білинський поставив кам'яний хрест. Того ж року за допомогою тодішнього власника села графа А. Мйончинського завершено спорудження нового храму Пресвятої Трійці. Її будували із каміння, взятого зі зруйнового татарами замку в Полісюках. Це був четвертий храм з часу заснування Зарваниці і його освятив отець Ілій Білинський. До нової церкви урочисто перенесено чудотворну ікону Матері Божої, ту ж саму, що встановив у каплиці київський ченець. В 1867 р. заходами пароха о. Профірія Мандичевського урочисто короновано ікону Зарваницької Матері Божої, а старанням кардинала Івана Сімеоді папа Пій IX надав Зарваниці відпустового значення. Відтоді починаються відпустові дні, коли тисячі прочан відвідують це святе місце.

      У часи незалежності України почалася розбудова Зарванецької лаври.

    3 благословення архиєрея Михаїла Сабриги отець-митрат Василь Семенюк при активній участі парафіян і семінаристів у 1991 році відбудував знищену радянською владою капличку біля джерела, відремонтував зруйновану церкву, спорудив біля неї велику каплицю, у якій відправляються під час відпустів богослужіння, а також Хресну дорогу. Зведено реколекційний будинок, де проводять реколекції священики багатьох єпархій, семінаристи, родини, молодь, діти. У ньому ж зупинялися партійці ХДС.Поглянути на чудотворну ікону учасників семінару повели у перший день заходу. Святиня досі знаходиться у старій церкві посеред села. До неї з’їжджаються віруючі з усього світу: немічні за зціленням, здорові за моральним очищенням. Схилили голову перед чудотворною іконою і молоді християнські демократи, попросивши благословення на праве діло – творити християнську політику в Україні.